Бабаї — селище міського типу, центр сільскої ради. Розташований в 9 км від Харкова, поблизу залізнодорожної станції Покотилівка на линії Харків — Мерефа. Поблизу селища проходе автодорога Москва — Сімферополь.
Населення — 8400 человек. Сільській Раді підпорядковане селище Радгоспне.
У Бабаях знаходиться радгосп «Червоний партизан» (заснований 1920 року), до складу якого 1964 року влився колгосп «Шлях Леніна». За радгоспом закріплено 3,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,9 тис. га орних земель. Головний напрямок господарства — вирощування овочів та молочне тваринництво. Створено тваринницький комплекс, розпочато будівництво комплексного тепличного комбінату. Бригадир поліводницької бригади М. А. Станових нагороджений двома орденами Леніна. Колишній голова колгоспу «Шлях Леніна»
Г. І. Криволапов (1903-1968) був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Усього нагороджених орденами та медалями у селищі 467 осіб. Діє авторемонтний завод, створений 1948 року з урахуванням авторемонтної майстерні.
У Бабаях працює середня школа, в якій 41 вчитель навчає 715 дітей, 4 бібліотеки з книжковим фондом 33541 том, медпункт, пошта, 13 магазинів. Закінчується будівництво будинку культури з залом для глядачів на 600 місць. 5 партійних організацій (першу створено 1917 року) об’єднують 165 комуністів, 4 комсомольські (першу засновано 1920 року) — 116 членів ВЛКСМ.
Засновані Бабаї у 1643 році. 1759 року в районі Бабаєв діяв гайдамацький загін. Селяни взяли активну участь у революційних подіях 1905 року. Жителі селища В. П. Камишан та Ф. І. Благий – учасники повстання на броненосці «Потьомкін», а Ф. А. Благий – на крейсері «Очаків». Радянська влада у Бабаях встановлена у грудні 1917 року. 1921 року організовано сільськогосподарську артіль «Надія», перейменовану 1929 року на колгосп «Шлях Леніна». На території селищної Ради у роки Великої Вітчизняної війни діяв партизанський загін, організований комуністом А. П. Камишаном. Близько 700 мешканців селища боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни, понад 200 із них загинули.
Нині у селищі мешкають 454 учасники Великої Вітчизняної війни.
Усі вони нагороджені орденами та медалями Радянського Союзу. За Батьківщину віддали своє життя уродженці Бабаєв Герої Радянського Союзу Ф. А. Потапенко – на білоруській землі, біля Лоєва, та С. Ф. Ярмак – на Кіровоградщині. Бабаївці свято вшановують пам’ять із загиблих воїнів. На їхню честь у парку споруджено обеліск. 1774 року в Бабаях жив видатний український просвітитель-гуманіст, філософ та поет Г. С. Сковорода. Бабаївські ліси були улюбленим місцем роздумів Сковороди. Тут він закінчив писати свої «Байки харківські». Тепер у цьому місці встановлено меморіальну дошку.
Довідка:
23 жовтня 1941р. — окупація німецько-фашистськими військами сел. Бабаї
13 лютого 1943р. — дата звільнення сел. Бабаї від німецько-фашистських військ.
16 березня 1943р. — селище переходило з рук в руки.
28 серпня 1943р. — селище було остаточно звільнено.
Бабаївська селищна рада
Як населений пункт, Бабаї почали своє існування у першій половині ⅩⅤⅠⅠ століття. За наказом царя Олексія Михайловича землі на південних відрогах Середньо-Руської височини було передано у власність боярським дітям, які несли прикордонну службу. Серед служивих людей був і Федір Бабай, прізвище якого й стало назвою села. Відтоді почалося заселення «жалуваних» земель селянами і козаками-черкасами.
У другій половині ⅩⅤⅠⅠⅠ століття історія Бабаїв тісно пов’язана з оселенням тут дворянського роду Щербініних – вихідців із Псковської губернії, а ще з – перебуванням у селищі Григоря Савича Сковороди. Деякі з філософських творів і чимало «басен харьковских» були написані ним у Бабаях. Тут видатний мислитель часто гостював у свого колишнього учня по Харківському колегіуму – священника Якова Правицького.
Статус селища міського типу Бабаї отримали у 1938 році. Нині до складу смт Бабаї входить і село Радгоспне. Загальна площа – 581 гектар. Чисельність населення – 7200 чоловік. Найближчі залізничні станції – Покотилівка і Карачівка. За 2,5 км від центру селища – автотрасса Харків – Сімферополь. Налагоджено регулярний автобусний зв’язок з обласним центром.
У селищі створено необхідні умови для повного задоволення всіх життєвих потреб: ясла-садок, середня школа, Будинок культури, бібліотека, музей, стадіон, спортивно-оздоровчий комплекс, поліклініка, аптека, АТС, відділення звязку, пошта, відділення Ощадбанку, виробниче управління житлово-комунального господарства, 14 магазинів, 12 кіосків, три кафе, дві перукарні, майстерня з ремонту та пошиву одягу. Діє Свято-Архангело-Михайлівська православна церква. Головний роботодавець і платник податків до місцевого бюджету – сільскогосподарське підприємство «Червоний партизан».
850 бабаївців воювали на всіх фронтах Великої Вітчизняної, 312 не повернулися додому. В память про загиблих (з увічненням їхніх імен) споруджено в селищі Меморіал Слави.
Жителі Бабаїв пишаються своїми видатними земляками – Героями Радянського Союзу П.О. Потапенком і С.Ф. Ярмаком, героєм Соціалістичної праці Г.І. Криволаповим.
У числі тих, кому присвоєно звання «Почесний громадянин селища Бабаї» – Володимир Мусійович Черток. Він більш 30 років обіймав посаду селищного голови. За цей час завдяки його винятковій енергійності, ініціативності та організаторському таланту селище було газифіковано і телефонізовано,споруджено лікарню, Будинок культури, реконструйовано Меморіал Слави. Наймолодший з почесних громадян Бабаїв – Олександр Ходаков, він легкоатлет, неодноразовий чемпіон та призер першостей Україниі Європи серед спортсменів з вадами слуху, п’ятиразовий чемпіон Дефолімпійськмих Ігор, рекордсмен світу Нагороджений орденом «За заслуги» ⅠⅠⅠ ступеня.